Таємний агент без права на розсекречення
Серед студенства Вінниці ходить багато чуток здебільшого негативного характеру про найстарший університет міста, а саме ВДПУ імені Михайла Коцюбинського.Про особливості навчання та "погляд зсередини" нам розповість студентка 2-го курсу факультету дошкільної, початкової освіти ти мистецтв Марія* (ім'я дівчини змінено в цілях безпеки ).
Коли вперше переступила поріг Alma Mater,які враження були?
Коли абітурієнт бачить себе в списках на зарахування (та ще й на бюджеті!), то це невимовна радість для нього. Подаючи оригінали документів до ВНЗ, я так розхвилювалась, що навіть усі папірці впустила.
Коли вперше переступаєш поріг університету, все здається таким незвичним та цікавим: багато корпусів, нові одногрупники, викладачі... До речі, викладачі чомусь одразу виявились суворими, хоча деякі прийняли нас як своїх дітей - з душею, так мовити.
Чи важко вибитися на стипендію, яка конкуренція?
Моїм секретом успіху була сміливість: всі соромились відповідати, а я постійно тягнула руку. Та після сесії (яку багато хто «завалив») ми вже зрозуміли, що за стипендію треба боротися, тому тепер конкуренція серед нас висока.
Ходять чутки, що у ВДПУ процвітає хабарництво. Підтвердиш чи спростуєш?
Ще до вступу мені розповідали, що ВДПУ дуже корупційний, я,звісно, не вірила і захищала його, аж поки не наступила перша сесія і я сама в цьому не впевнилась. Ми не знали, до кого можна звертатися з проблемою, тому просто змирилися з цим явищем.
До речі, більш за все корупція процвітає на філологічному факультеті. В мене на першому курсі була викладачка з того факультету, то вона навіть залік не хотіла ставити, поки не заплатять їй. Проте, особисто я не платила, бо змогла їй висловити своє «НІ!». Вона сказала: «Ой, ви мені будете винні не цукерки , а, певно, щось більше», на що я їй відповіла: «Мені тато казав, що від цукерок зуби псуються». Як згадую, аж смішно стає...вона тоді так очі вирячила і почервоніла...
Ще одна викладачка з охорони праці взагалі прямим текстом казала кожному по 200 гривень здати.
Маріє, як змінилось з роками завантаження навчанням і як усе встигнути?
Все встигнути- це просто нереально, хіба що, якщо лягати спати о четвертій ранку. На першому курсі, коли вивчали більше теорії, ще було нормально, а потім почалися творчі завдання, де кожен раз треба щось шити, клеїти, вирізати, малювати, робити іграшки. Тим паче, матеріали дорого коштують.
Мені дуже сподобалася практика: дуже крута, багато цікавого дізналась.
Чесно кажучи, я вже втомилась від навчання і хочу перевестись на заочну форму, щоб десь працювати. Тут знову зіткнулась з проблемою, що не хочуть відпускати на заочну (у нас навіть вагітність не є вагомою причиною!). За кожного студента-очника куратору і декану йде надбавка до зарплатні. Хоча я читала Закон України «Про освіту» і там вказано, що студент має право САМ обирати форму навчання.
Які є перспективи працевлаштування після закінчення ВНЗ? Чи є якісь спеціальні програми по працевлаштуванню?
На спеціальність вихователя/вчителя роботу знайти просто: вакансій безліч. Єдина проблема - це сучасні низькі зарплати.
Раніше після закінчення ВНЗ треба було ходити на відробітки, зараз вже такого немає.
Серед міжнародних освітніх програм є обмін студентами з Польщею, там можна і влаштуватись на роботу і закінчити їх університет з подальшим здобуттям міжнародного диплому.
Дарія НИШПОРСЬКА