Цікаве поряд: від минулого до сьогодення...

Брацлав... Як гордо звучить назва невеличкого містечка, яке розкинулося над берегом Південного Бугу. Десятки поетів та художників-аматорів, майстрів та майстринь народної творчості, винахідників та дослідників рідного краю, пам'ятки архітектури, древні городища, мальовничі краєвиди, - усе це ховає в собі багатовікова історія моєї малої батьківщини. Ви не знайдете тут великих розважальних центрів, парків атракціонів, галерей сучасного мистецтва чи інших закладів, створених задля людської втіхи. Проте цікаве - не завжди веселе. Цікаве - те, що огортає теплом нашу душу, те, що змушує нас поринути у глибокі роздуми, те, що є нашою невід'ємною частиною. Воно зовсім поряд...

Брацлавчани мають чим пишатися, адже вони є нащадками славетного козацького роду. Їх мужні пращури брали участь у селянських повстаннях під проводом Криштофа Косинського та Северина Наливайка, відстоюючи свою свободу та незалежність. Ця земля ще пам'ятає Богдана Хмельницького, Андрія Абазина та Івана Богуна. Саме на одній з вулиць Брацлава у серпні 1999 року було відкрито перший та єдиний в Україні пам'ятник полковнику брацлавського козацького полку Данилу Нечаю. До археологічних пам'яток належить Замкова гора, де у XIV - XVII століттях існував замок, споруджений князями Коріатовичами, який став центром історичних подій та символом у боротьбі за Східне Поділля. На жаль,він був знищений під час однієї з битв козаків з поляками. Зараз це місце особливо популярне серед туристів з усього світу, але з дещо інших причин.

Відомим є той факт, що Брацлав - єврейське містечко. Євреї з'явилися тут ще на початку XVI століття, а у 1907 році вони складали більше 50 відсотків усього населення. Після подій Другої світової війни, масових розстрілів, правових утисків, іудеї були знищені. Ось уже багато років на Замкову гору приїжджають паломники з більше як 70 країн світу. Чим манить до себе це місце? Що примушує їх долати тисячі кілометрів, аби відвідати, здавалася б, нічим непримітне подільське містечко та піднятися на вершину гори? Справа у тому, що на скелястому березі річки Південний Буг є старовинне єврейське кладовище. Тут знаходиться могила цілителя рабина Натана - учня великого провидця рабина Нахмана. Наукові дослідження показали, що з місця його поховання йде струмінь цілющої енергії. Багато тих, хто тут побував, стверджують, що позбулися неприємностей, вилікувалися від хвороб і набули душевного спокою та рівноваги. Приходять сюди і для того, щоб вшанувати своїх предків, обов'язково поклавши до пам'ятника камінчик, що символізує міцність пам'яті про родовід. Це місце унікальне ще й своїми мальовничими краєвидами. Піднявшись на вершину гори, потрапляєш у царство краси та спокою. Забуваючи про все на світі, ти поринаєш у роздуми про сенс буття, починаєш розуміти, що життя - найпрекрасніше, що у тебе є, та налагоджуєш зв'язок із своїм внутрішнім світом. Вдивляєшся і зовсім поряд бачиш широку синю смугу річки, обрамлену зеленими лісистими берегами та старий, схожий на фортецю, млин.

У 2016 році Україна та світ вшановували 75-річчя трагедії у Бабиному Яру. Це місце закарбувалося в історії як символ Голокосту, адже там відбувалися розстріли німецькими окупантами єврейського населення. Лише за два дні було знищено 34 тисячі нещасних людей. Жахливий слід болі та страждань залишився і на Брацлавщині. Зараз це сонячна галявина, вкрита зеленою травою, поряд чути шум води, і не залишилося слідів крові, помітних для людського ока, але ж серце... Під час окупації тут було вбито 1840 євреїв, враховуючи дітей з місцевого сиротинцю. Проходячи повз, неможливо не зупинитися біля пам'ятника з мармуровою табличкою та не вшанувати пам'ять про загиблих, розглядаючи викарбуваний на івриті надпис. Хоч дослівно слів не перекласти, проте душа відчуває біль усього єврейського народу.

Заключною складовою, яка об'єднує попередні два місця, став музей Голокосту. Він єдиний у своєму роді на Вінниччині, був створений стараннями місцевої, релігійної, іудейської громади Брацлава. На порозі старенької хатини вас завжди радо зустріне голова цієї громади Фаїна Баєк. В автентичній дореволюційній будівлі зберігаються предмети єврейського побуту: одяг, посуд, столові прибори, старі фотографії та документи, музичні інструменти, дитячі іграшки. Привітна господиня захоплено розповідає про всі експонати та частує мацою - прісним хлібом. Очі розбігаються від різноманіття, усе хочеться роздивитися та якнайбільше дізнатися про кожен предмет. Від них віє духом минулого, і від цього перехоплює дихання. Експонати були зібрані власними силами, адже до справи долучилися усі небайдужі. Надзвичайно вражає роба колишнього в'язня, уявляючи скільки горя та страждань він пережив за час перебування у концтаборах. Взагалі, це місце приваблює тим, що воно «живе». Кожна річ має свою історію, і перед тим, як опинитися в музеї, вона мала господаря, своє призначення та неповторне значення у житті цієї людини. Багато охочих відвідують цю унікальну скарбницю пам'яток, переважно учні шкіл, студенти коледжу, туристи та паломники. І кожен може вподобати тут щось своє, знайти близьку серцю річ, яка змушує поринути у завіяні туманом спогади.

Минуле та майбутнє, їх пов'язує лише одне - людська пам'ять. Плинність часу - безпощадна, і ми не маємо права дозволити їй знищити цей зв'язок. Завданням теперішнього покоління є зберегти безцінне джерело духовної культури нашого народу та передати його нащадкам. І цікавими залишатимуться місця доти, доки їхня історія буде жити в серці кожного небайдужого, доки будуть вшановувати пам'ять про загиблих предків, які вірою та правдою боролися за незалежність рідної землі, доки у свідомості кожної людини буде жити правило «трьох вір» : у Бога, у себе та у краще. Закривши на секунду очі та відкривши душу, можна побачити, що цікаве зовсім поряд...

Брацлав...Його багата історія та глибока духовна культура створюють сьогодення. Це місто має міцний фундамент, надзвичайний потенціал та величезне бажання розвиватися, щоб стати справжньою туристичною перлиною. Головною окрасою міста, його серцем, рушійною силою, є люди, які намагаються не лише зберегти те, що мають, але й примножувати здобутки, відроджувати славні традиції, будувати нове майбутнє. Сила - у єдності. Досі молодь прагне швидше поїхати з міста і шукати нові перспективи. У свідомості багатьох ще не вкоренилося відчуття відповідальності за власне життя та саморегулювання своїх вчинків, аби змінити щось на краще, а не чекати цього від інших. Знайдуться скептики, які  стверджуватимуть, що за історією  порожньо, а він, тим часом, рухатиметься вперед. І крок за кроком відбудеться становлення та повернення колишньої слави. Об'єднання Брацлавської територіальної громади, фестиваль національних меншин, «Брацлав - Ренесанс», виставка картин відомого брацлавського художника Василя Муржака у Вінницькому художньому музеї, зйомки кулінарної передачі «Смачна країна», - це лише початок. Брацлав - місто з потужною енергетикою, цінним минулим і багатообіцяючим майбутнім... не лише з почуттям сили та мужності, а й з присмаком любові.